Імплементація Римського статуту Міжнародного кримінального суду: досвід зарубіжних держав та України монографія Наталія Камінська, Євгенія Щербань

Опис

Світове співтовариство давно прагнуло до створення постійно діючого міжнародного судового органу, покликаного притягти до відповідальності осіб, які винні в скоєнні найбільш тяжких злочинів: геноциду, агресії, злочинів проти людяності, воєнних злочинів й ін. Людству довелося пережити значну кількість агресивних війн, геноцид в Югославії і в Руанді, щоб прийти до узгодженого рішення заснувати перший в історії постійно діючий міжнародний кримінальний суд. На дипломатичній конференції під егідою ООН в Римі 17 липня 1998 р. був прийнятий Римський статут Міжнародного кримінального суду (далі — Римський статут, Статут МКС), головне завдання якого полягає в здійсненні юрисдикції стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини, що викликають занепокоєння міжнародного співтовариства. Це постійний орган пов’язаний із системою ООН і доповнює національні органи кримінальної юрисдикції.

Тривалий час природа і положення Римського статуту, перспективи його імплементації були предметом дискусій спочатку у науці міжнародного права, а згодом і в науці кримінального права і кримінального процесу. Відзначимо значний науковий інтерес і внесок у вивчення Римського статуту, міжнародних судових органів таких учених: В. Блі-щенка, М. Буроменського, В. Антипенка, В. Буткевича,, В. Василенка,

1. Гутника, І. Лукашука, А. Кориневича, С. Вихриста, С. Ісаковича, О. Касинюк, Д. Кулеби, Н. Зелінської, А. Маєвської, В. Маляренка, А. Мацка, С. Морозова, М. Пашковського, В. Пилипенка, М. Селіво-на, В. Семенова, Т. Сироїд, О. Солоненка, Є. Стрельцова, В. Фуркала, Н. Камінської, Н. Дрьоміної, О. Касинюка, М. Костенка, С. Кучевської, Т. Короткого, Г. Тункіна, А. Трайніна, М. Полянського, М. Рагінського,
2. Розенбліт, В. Пелла, І. Фісенка, Н. Шаптали, Ю. Щокіна, М. Шеріф Бассіоні, А. Ціммермана, О. Тріфтерер, В. Шабас, Ф. Кірштаін. Останні із зазначених юристів-міжнародників є безпосередніми укладачами проекту статуту МКС.

На жаль, на сьогодні відсутні ґрунтовні дослідження Римського статуту в контексті відповідності та необхідності імплементації його норм на конституційно-правовому рівні в Україні. Це і зумовлює актуальність даної теми дисертації. Питання правових наслідків приєднання до Римського статуту лежить в теоретичній і законодавчій площинах. Водночас, у зв’язку зі змінами і доповненнями, внесеними до ст. 124 Конституції України (частина четверта) передбачено, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Ця норма набрала чинності з ЗО червня 2019 р., породжуючи відповідні правові наслідки і зобов’язання для Української держави.

Приєднання держави до Римського статуту МКС передбачає значне реформування та удосконалення не лише національного законодавства, а й усієї правової системи, активізацію співпраці з МКС, взаємодії міжнародних і національних органів кримінальної юрисдикції, вивчення зарубіжного досвіду у даній сфері тощо.

Метою дослідження є аналіз теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з конституційно-правовим забезпеченням процесу імплементації Римського статуту МКС, з метою вироблення пропозицій щодо удосконалення національного законодавства України та інших інструментів реалізації зобов’язань, які випливають із Статуту.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

– вивчити доктринальні джерела дослідження Римського статуту МКС;

– з’ясувати правову природу і передумови прийняття Римського статуту МКС;

– розкрити поняття, способи і форми імплементації Римського статуту МКС;

– визначити особливості моделей імплементації Римського статуту МКС у національне законодавство країн Європи та пострадянських країн;

– обгрунтувати співвідношення міжнародної та національної кримінальної юрисдикцій;

– проаналізувати конституційно-правові засади імплементації Римського статуту МКС у законодавство України;

– розкрити систему і суб’єктів забезпечення імплементації Римського статуту МКС у національне законодавство України;

– визначити напрями вдосконалення національного законодавства України в процесі імплементації Римського статуту МКС.

Особливість застосованої методології обумовлюється основними завданнями вивчення імплементації Римського статуту у цій роботі. Розв’язання їх передбачає дослідження не лише імплементації на конституційно-правовому рівні, але й низки інших пов’язаних правових явищ. Саме тому різноманітність підходів, способів і засобів пізнання забезпечення процесу імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні є необхідною умовою успішного аналізу цього явища.

Філософсько-методологічне підґрунтя дослідження сформовано на засадах діалектичного, герменевтичного, лінгвістичного, порівняльного підходів пізнання правових явищ. Вони обумовили використання комплексу філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Серед загальнонаукових методів застосовувались, насамперед, аналіз, синтез, дедукція, системний, структурно-функціональний, порівняльний, класифікації, узагальнення, історичний, прогностичний та інші методи. У процесі дослідження використано також спеціально-юридичні методи: формально-юридичний, порівняльно-правовий метод, тлумачення, вивчення юридичної практики, метод аналізу документів тощо.

Специфіка предмету дослідження зумовила поєднання певних методологічних підходів та принципів, характерних для науки міжнародного права, конституційного права, кримінального права і процесу.

Загалом, на рівні монографічного дослідження вперше комплексно розглянуто забезпечення імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні в Україні, пострадянських і європейських країнах. Сформульовані висновки, рекомендації та пропозиції у цій сфері.

Насамперед, згідно з авторським розумінням імплементації Римського статуту – це організаційно-правова діяльність держави в особі уповноважених суб’єктів, що реалізується в законодавчо визначеному порядку і складається з послідовних законодавчих та інших процедур, спрямованих на забезпечення здійснення юрисдикції МКС стосовно осіб, відповідальних за особливо тяжкі злочини у порядку, визначеному Римським статутом. Виокремлено тенденції конституційно-правового забезпечення імплементації Римського статуту у зарубіжних країнах.

Класифікація моделей та способів імплементації Римського статуту у практиці зарубіжних країн зумовлена такими основними підходами: 1) прийняття законодавчого акту, спрямованого на здійснення імплементації, який буде мати пріоритет над національними законами та іншими нормативно-правовими актами при виникненні протиріч стосовно юрисдикції МКС; 2) внесення змін та доповнень до конституції та інших нормативно-правових актів; 3) внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів, що супроводжується прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС.

З огляду на підписання Україною Римського статуту в 2000 р., приєднання до Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду 2002 р., а також Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони 2014 р., Україна зобов’язана ратифікувати та імплементувати в національне законодавство норми Статуту, а також пов’язані з ним документи. Визначено оптимальний для України спосіб імплементації Римського статуту на конституційно-правовому рівні, пов’язаний з прийняттям спеціального законодавства про співпрацю з МКС, що супроводжується внесенням змін і доповнень до відповідних законодавчих актів. Запропоновано прийняття спеціального законодавства про співпрацю України з МКС, у якому будуть визначені компетентні державні органи влади України, відповідальні за співробітництво з МКС, а також форми надання взаємної правової допомоги у процесі такого співробітництва. Так, визначено систему суб’єктів забезпечення імплементації Римського статуту, що включає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ України, Конституційний Суд України, Міжвідомчу комісію з імплементації міжнародного гуманітарного та кримінального права в Україні, інші органи. Запропоновано визначити Міністерство юстиції України національним органом, відповідальним за координацію співпраці між МКС та Україною, а також пропозиції щодо прийняття Закону України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду», удосконалення положень Конституції України та інших законодавчих актів на шляху імплементації Римського статуту Україною.