Опис
ПЕРЕДМОВА
Значення для української науки міжнародного права публікації підручника Н. А. Зелінської, С. С. Андрейченко, Н. В. Дрьоміної-Волок та Д. О. Коваля «Теорія та практика міжнародного кримінального права» важко переоцінити. Вперше український читач отримує у своє розпорядження повноцінний курс з однієї з найбільш важливих, складних та динамічних галузей сучасного міжнародного права.
Не є секретом, що ще у другій половині 80-х років XX століття розмови про міжнародне кримінальне право як повноцінну галузь всерйоз не сприймалися не тільки у Радянському Союзі, але й на Заході. Досвід функціонування міжнародного кримінального правосуддя, набутий після Другої світової війни, на думку більшості коментаторів, що була системно вперше висловлена Г. Шварценбергером ще у 1950 році, розглядався як унікальний історичний досвід, від якого у міжнародному праві не утворилася відповідна галузь. На теренах тодішнього Радянського Союзу нечисленні спроби все ж вести мову про міжнародне кримінальне право заперечувалися категорично, оскільки така галузь просто не мала б предмета правового регулювання (Л. Галенська, 1970 р.). Лише окремі автори писали про «співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю», включаючи до своїх праць матеріал, що понад сто років тому Ф. Мартене відносив до міжнародного приватного (зіс!) права, наголошуючи на проблемі колізій між кримінальним правом різних держав, а ми сьогодні б віднесли до питань транснаціонального кримінального права. Післявоєнні спроби створення постійного міжнародного кримінального суду захлинулися в ООН ще швидше, ніж довоєнні – у Лізі Націй, а робота Комісії міжнародного права ООН з кодифікації матеріального права «злочинів проти миру та безпеки людства» зупинилася на десятиліття вже у 1950-х роках.
Чинниками стрімкої появи на сцені міжнародного кримінального права після закінчення (як тоді думали) «холодної війни» стали створення Радою Безпеки ООН у 1993 році Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії, а у 1994 році – Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди, а також, поза сумнівом, прийняття у 1998 році Статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) та доволі швидке набрання ним чинності у 2002 році. Величезні сподівання, викликані створенням МКС, високий попит на роботу трибуналів та дуже активний підхід, зайнятий їхніми суддями (насамперед А. Кассезе), які своїми рішеннями творили і практику, і теорію міжнародного кримінального права (а разом з ним і міжнародного гуманітарного права), знайшли палкий відгук серед науковців: статті, монографії та підручники з міжнародного кримінального права стали продукуватися масово вже у перші роки XXI століття.
Звичайно, про «масовість» тут можна вести мову лише у глобальному контексті. В Україні тривалий час міжнародне кримінальне право по-справжньому цікавило лише невелике коло фахівців, серед яких – і автори цього підручника. На таку ситуацію можна було дивитися по-різному. З одного боку, невелика кількість серйозних сучасних досліджень міжнародного кримінального права було свідченням маргінального місця української міжнародно-правової науки у світовому контексті. З іншого – країна, яка мало цікавиться міжнародним кримінальним правом (та й міжнародним гуманітарним правом), – щаслива, адже у ній давно панує мир і, як багатьом здавалося, великої біди чекати немає звідки.
Трагічні події, що сталися в Україні під час Революції Гідності, та численні злочини проти міжнародного права, вчинені на території нашої держави, починаючи з 2014 року, швидко поставили міжнародне кримінальне право у самісінький центр суспільної уваги. Згадки про міжнародне кримінальне правосуддя почали регулярно лунати з вуст політиків та громадських діячів, породжуючи у людей очікування (переважно далекі від реальності) щодо притягнення всіх винуватців бід України до вищого, міжнародного, «гаазького» трибуналу.
Зайве й казати, що за такої ситуації публікація українського курсу міжнародного кримінального права стала більш ніж нагальною. І цілком правильно і логічно, що ініціативу у цій справі взяли представники Національного університету «Одеська юридична академія». Адже саме в Одесі зусиллями єдиного українського доктора юридичних наук з міжнародного кримінального права, професора Наталії Анатоліївни Зелінської було створено цілу наукову школу, провідні представники якої і стали її співавторами у написанні цього підручника.
Цей підручник виник не на порожньому місці, бо ж його автори почали займатися міжнародним кримінальним правом не вчора. Уважний читач помітить, що в основу підручника були покладені фундаментальні дослідження цієї галузі міжнародного права Н. А. Зелінської та Н. В. Дрьоміної-Волок, а також тісно пов’язані з міжнародним кримінальним правом грунтовні дослідження права міжнародної відповідальності С. С. Андрейченко та міжнародного гуманітарного права – Д. О. Коваля.
Саме з огляду на великий попередній науковий доробок авторського колективу структура підручника водночас і відображає основні тенденції розвитку світової доктрини міжнародного кримінального права, і є авторською, унікальною. Великою перевагою підручника є спроба охопити міжнародне кримінальне право у найширшому сенсі, що включає і кримінальні аспекти міжнародного права, і міжнародні аспекти національного кримінального права (транснаціональне кримінальне право). Хотілося б привітати авторів із цим великим досягненням і побажати, щоб цей підручник витримав ще багато перевидань.
Після того, як ця передмова була загалом написана, прийшла трагічна звістка про передчасну смерть професора Н. А. Зелінської. Видатна вчена з величезними інтелектом та ерудицією, справжня наставниця для своїх студентів, аспірантів та докторантів, чуйна і незмінно доброзичлива колега, Наталія Анатоліївна була не лише втіленням і душею одеської школи міжнародного права, але й одним моральних лідерів усієї української правничої науки. Саме такою вона залишиться у пам’яті тих, хто мав честь бути з нею знайомим, а цей підручник стане ще одним приводом для кожного, хто триматиме його в руках, зберігати світлу та вдячну пам’ять про професора Н. А. Зелінську.
Микола Гнатовський,
к.ю.н., доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню
Відгуки
Відгуків немає, поки що.